Мені вже шістдесят років, відверто кажучи, я вже зовсім не молодий, працювати мені стало набагато важче, але зараз мені дуже допомагає моя донька, Аліна. Їй зараз двадцять шість років, я виховував її сам. Так вже склалося, що її мати пішла від мене, коли донечці було сім років. Я не засуджую колишню дружину, це був її вибір, вона пішла від мене, хоча я й досі не розумію, чому було навіть не продовжити спілкування хоча б з донькою. Ось вже двадцять років Аліна не згадує про свою маму.
Мені здається, що я гарно виховав дочку, хоч вона й не росла у багатстві, але я намагався зробити все, аби вона нічим не відрізнялася від інших дітей. Я заробив їй на навчання у хорошому університеті, хоч вона вступила туди на державну форму, але не на той факультет на який хотіла, тому Аліна завершила відразу дві спеціальності, одну з яких я оплачував.
Нещодавно вона привела додому хлопця, його звати Ярослав. Якщо чесно, як самотній батько, я завжди боявся цього моменту. Звісно, я розумів, що колись це мусить статися, адже у мене чудова красива донька, яка точно має вийти заміж. Але я все одно був впевнений, що буду незадоволений її вибором, бо ж як це так, мою донечку забере у мене якийсь там хлопець.
Але все ж, Ярослав мені сподобався, чудовий, вихований юнак. Проте, мене трішки засмутило й насторожило, що він із дуже заможної сім’ї. Як виявилося, його батько один з найбільших забудовників нашого міста. Він власник будівельної компанії. Все б нічого, але я дуже переживав за те, щоб у сім’ї Ярослава добре ставилися до моєї Алінки. Бо у мене навіть близько немає таких коштів, як у них.
З часом дійшло діло до того, що Ярослав зробив Аліні пропозицію. Я знав що так воно й буде. З одного боку був шалено щасливий за доньку, а з іншого – думав, як то я маю дозволити собі це весілля. Коли я побачив своїх сватів на плануванні весілля, я зрозумів, що вони хочуть щось грандіозне.
Я позичив трішки коштів у свого найкращого друга, також взяв у кредит, так я й зміг оплатити свою частину за весілля доньки. Вже під час самої церемонії, мої свати ходили дуже горді, розповідали всім що подарують молодятам щось грандіозне. Так і було, вони сказали промову, де оголосили, що дарують їм подорож у Домінікану на два місяці. Я розумів як це дорого, тому був приголомшений.
А далі була моя черга говорити промову, якщо чесно, мене мало хто слухав, але я все ж сказав “Любі молодята, я сподіваюся, що ви гарно відпочинете, а коли приїдете, то вас буде чекати ваша нова квартира, ось вам ключі”.
Саме так, перед весіллям я сказав дочці що хочу пожити влітку у хаті своїх батьків, вона стара й знаходиться в селі, я її трішки відремонтував, та й поселився там. Але я не сказав Алінці, що вирішив так, бо вклав кошти в ремонт своєї 2-кімнатної квартири, щоб вони після весілля там оселилися.
Ось такий я зробив подарунок своїй дочці, бо мені ніколи не було нічого для неї шкода!!