Ми з Лізою познайомилися зовсім випадково. Це була дивовижна зустріч. Таке можна зустріти лише в фільмах.
Невеличкий, але затишний будиночок бабці Насті ледь виднівся поміж розлогих груш та яблунь.
– Василю, чого це твоя жінка до обіду спить? Хіба ж так годиться? Я он стільки справ встигла зробити. –
Якось в поїзді мені попалась дуже цікава співрозмовниця. – Знаєш, у мене така добра невістка. Людяна та щира!
Віра Василівна жила у своєму старенькому будинку. У неї було троє дітей. Кожен з них виріс та створив
Ще до весілля нашої доньки ми придбали їй квартиру. Дещо дали ми з чоловіком, дещо наша донька заробила сама.
У нас з невісткою не склалися приязні стосунки. Вона прямо в очі заявила, нібито я не маю права пхатися
– З мене досить! Р03лyчaєм0cь! Я не збираюся цього більше терпіти! – кричала Аня, нервово
– Зовсім совість втратила! Як ти могла поселити до своєї сестри зовсім чужих людей? –
Я ніколи не була байдужою до інших людей. Кілька років тому я переїхала з села у велике місто.
Це було перше кохання Лілі. Вона щиро вірила, що їхня любов справжня, а Іван у неї один і на все життя.
– Доню, доброго ранку. Пора прокидатися. Мама непомітно зайшла в мою кімнату та стиха нахилилась
– І кому воно треба було знати? Жили спокійним життям, а тепер? – дорікав Василині чоловік.
Моя тітка завжди була надзвичайно енергійною людиною. Вона мала власну справу та завжди була попереду всіх.
Недавно я їхала на роботу автобусом. Вільних місць не було. Раптом на одній із зупинок зайшла літня жінка.
– Синку, приїжджай якомога швидше, батько в лікарню потрапив. Потрібні дорогі ліки та догляд, –
Марина не зважала на те, що відбувалося довкола. Сльози котилися по її щоках. “Чому все так?”
Я виросла без тата. Мене виховали мама з бабусею. Ще з самого дитинства вони повторювали мені одне і
– Тату, знайомтеся, моя наречена і твоя майбутня невістка, Вікторія! – не міг стримати своїх
– Ось, яке колечко Орест мені подарував! Я відмовляла його не брати таке дороге, а йому для мене
З Ілоною ми дружили ще зі шкільних років. Ми жили на одній вулиці, ходили в один клас. Пізніше ми стали
– Краще вийти заміж зайвий раз, аніж у дівках лишитися! – говорила чотирнадцять років тому
Я звикла до мінімалізму у всьому, отож коли робила ремонт, вирішила пофарбувати стіни в сірі та білі тони.
– Ми тебе вчора по телевізору бачили. Не очікували такого від твого сина. Як можна покинути рідну матір?
– Мамо, чому ми такі бідні? У мене ж навіть немає своєї кімнати та нового рюкзака? У моїх однокласників