Ще з дитинства я розумів і знав, що мій батько заробляв багато грошей, адже я завжди виділявся через інших дітей. Чи то одягом, чи всякою технікою яку мені батьки купляли, чи навіть коли на початку навчального року всі розповідали про своє літо, то я завжди був десь на курортах, а інші в селі у бабусі.
З часом я зрозумів, що заможність мого батька допоможе мені у майбутньому досягти більшого. Я ніколи не був лінивим і не сподівався лише на його кошти, але знав, що хочу вчитися в іншій країні та відкрити потім свій бізнес.
Ну і звісно ж, тато мені у всьому допомагав. До речі, він працював директором ліцею. А також, крім того займався нерухомістю. Я раніше навіть не задумувався, звідки ж у простого директора такі кошти?!
Я одружився, жив чудовим життям, мої батьки одразу полюбили мою дружину, потім були раді онукам. Звісно ж мій тато завжди балував моїх дітей подарунками, та й багато у чому допомагав мені.
Але одного дня до мене написав мій однокласник, попросив про зустріч, ну а я був радий з ним зустрітися й потеревенити. Він ввічливо попросив мене запитати у мого батька, чи не має він часом у ліцеї вакантного місця на викладача з математики. Адже моєму однокласнику потрібна була робота, а з нею зараз важко.
Здавалося б, все вийшло добре, адже тато знайшов роботу для мого друга. Потім я трішки був зайнятий у справах, але через два місяці вирішив зателефонувати до нього й запропонувати зустрітися. Він погодився, але був чимось дуже не задоволений, це я помітив ще по телефону, а потім вже й коли побачив його.
Я запитав у чому справа, на що отримав відповідь: “Ти знаєш, що твій батько розкрадає усі кошти з бюджету ліцею? Шантажує викладачів і забирає відсоток з зарплати у них? Не задумувався звідки у нього стільки грошей і чому ваша сім’я така заможна? Чи ти просто все завжди знав і мовчав, бо тобі так добре? Побудував свій бізнес на вкрадених твоїм татом грошах і живеш ні про що не думаєш! Знаєш, я краще звільнюся з того ліцею, бо не можу це терпіти!”.