Коли я була на восьмому місяці вагітності, а це не так вже й далеко до народження дитини. Тоді до нас у гості несподівано вирішила навідатися сестра мого чоловіка. Спочатку я не знала як реагувати, адже вона сказала, що поживе у нас кілька тижнів.
Мій чоловік відразу по її приїзду прийшов до мене й сказав, що бачте сестричка приїхала з далекої дороги, треба її нагодувати, каву зробити, та ще й речі їй випрати! Я була просто розлючена. Сказала йому, що їжа в холодильнику, а кава у кавоварці, тому нехай сам усе це робить. Мені було тоді дуже важко, спина боліла, все тіло нило, а тут ще родичка припхалася без попередження.
Чоловік сам зробив їй каву, а потім пішов на роботу, а я вирішила ще подрімати. Але ж ні, яке я мала на це право, коли вдома гість. До мене зателефонував чоловік зі словами: “Май совість, моя сестра хоче відпочити після дороги, поспати, а ти їй навіть ліжка не розстелиш? А потім вона хотіла прогулятися містом, зводи її кудись, покажи все місто.”, а ще через кілька хвилин я почула дзвінок від свекрухи, в якому вона мені розповідала, що можна їсти її дочці, а чого не можна. Так говорила, ніби до мене приїхала не жінка двадцяти трьох років, а дівчинка, якій п’ятнадцять.
Я була ще навіть не дуже зла, аж поки не побачила, як моя родичка закурила прямо у мене на кухні. Це була остання крапля мого терпіння. Я маю їй варити їсти, маю прати її речі, ліжко їй приготувати, вигуляти її, наче ту принцесу. А вона приїхала без попередження, курить у мене на кухні, хоча має знати як це шкодить вагітним. Та ще й навіть нещасної шоколадки у подарунок не привезла, як це зазвичай роблять, коли їдуть у гості.
Я сказала їй, що кілька тижнів вона буде жити в готелі, те ж саме сказала чоловіку. Вони зі свекрухою потім довго сердилися на мене, але мені було байдуже, бо я не терпітиму такої наглості.