На той момент ми були одружені з Романом 15 років і мали двох чудових синів, тому я і подумати не могла, що щось може піти не так…
Почну свою розповідь з того, що мій чоловік працює закордоном, до нас приїздить лише на свята на два тижні. Спочатку він заробляв нам на житло, а тепер захотів автомобіль. Я ж постійно з дітьми та у домашніх справах. Звісно, ми хотіли б, щоб він там був менше, але діти вимагають на себе теж багато коштів, та у мене були досить важкі другі пологи, тому знадобилось лікування.
Я можу цілком пишатися своїм чоловіком, адже мало того, що він купив житло і забезпечив нам з синами гідне життя, то й він ще встигав допомагати моїм і своїм батькам. Другим він щомісяця надсилав гроші, суму невелику, але це було для них великою підтримкою. Я ніколи за це і слова кривого не сказала, адже вважаю, що це правильно. Діти повинні дякувати батькам і допомагати їм, коли стануть дорослими.
Нам з дітьми чоловік також надсилав гроші, окрім тих, що відкладав. Коли я виходила з декрету, то теж мала заробіток, тому могла інколи якусь одну чи дві сотні доларів відкласти. Для себе я запланувала, що за ці гроші ми купимо з чоловіком квартиру, яку будемо здавати в оренду, а коли старший син одружиться, то подаруємо йому. Звісно, таке б хотілось для молодшого, але це були лише плани.
За ці довгі роки я змогла відкласти 30 тисяч доларів, чим поділилась з чоловіком, адже вірила, що приїхавши додому, ми з ним підемо дивитися на ще одну квартиру. От лише він вирішив по-своєму. Він забрав все відкладене і віддав своїм батькам, аби вони зробили вдома ремонт, мов їм потрібно дах перекрити, змінити побутову техніку, паркан новий поставити тощо.
Я була спантеличена таким вчинком чоловіка, адже раніше ми всі рішення приймали разом, а тут він все зробив без мого відома. А найсмішніше те, що цей будинок дістанеться його молодшій сестрі, яка вміє лише гуляти та гроші у нього просити. Їй 19 років, а вона вже двох дітей має і не знає, хто їхній батько і ніде не працює
Мене не покидали думки, що чоловік просто так махнув рукою на те, що я планувала та накопичувала ці гроші протягом довгих років.
Того ж дня я попросила пояснити, чому він так вчинив, його це обурило: «Ти ще смієш запитувати? Я на ці гроші пахав, я їх і витрачу, як захочу!»
Але ж річ у тім, що там були й мої зароблені гроші. Нехай їх було вдесятеро менше, але у чому хоча б не повідомити мені про це? Чому тоді моїм батькам нічого не дістанеться? У них також вдома дах протікає і паркан похилений, але ж чоловік їм не планує з тої суми й копійку дати.
Мені соромно за те, як він зі мною говорить і що він робить. Тепер для мене питання про розлучення з такою людиною стоїть гостро. Як ви думаєте, що потрібно робити у таких ситуаціях?