Ви зовсім мені не потрібні! Сидите на моїй шиї! – кричала Галина своїм дітям. Дівчинці було три рочки, хлопчику – п’ять.
Вона вийшла заміж не по любові, а з розрахунку. Її чоловіком став багатий та старший від неї на п’ятнадцять років Сергій. Дітей вона від початку не хотіла, адже відчувала, що не зможе дати їм материнської любові.
Вони прожили з Сергієм чотири роки, і тоді він поставив умову – або вона народжує, або вони розходяться. Жінка не мала іншого виходу. Так появилася перша дитина. А за нею і хлопчик. Схоже, Сергій плекав надії, що поява дітей змінить Галину.
З першого дня появи дітей за ними доглядала нянька. А потім Сергій загинув у автокатастрофі. Всі його маєтки та багатства залишилися Галині з дітьми. Але в жінки були інші плани на це життя. І дітей там не було. Вона планувала своє життя з молодим коханцем.
Галина вирішила відвезти дітей в дитячий будинок та написати від них відмову. Син з дочкою плакали та просили маму не покидати їх, але вона сказала:
– Нема вашого старого. Помер. А мені й без вас добре.
Так жінка віддала дітей до дитячого будинку. Ще навіть двох місяців не пройшло з моменту смерті чоловіка. І тільки згодом Галина дізналася, що все своє майно та заощадження чоловік записав на дітей, їй же нічого не залишив.
Вона плакала та кинулась повертати дітей, але було пізно. Для них вже знайшли сім’ю.
Так жінка залишилася ні з чим, а її діти та їхня нова сім’я отримали спадок.