Віра Миколаївна сиділа на лавочці біля під’їзду. Біля неї палиця, бо сама вона не ходить. Колись жінка була молодою та повною сил. Працювала на хорошій посаді, з роботи отримала двокімнатну квартиру. Як тільки доньки повиростали, кожній із них вони з чоловіком придбали по однокімнатній квартирі. Коли Віра Миколаївна ішла на пенсію, її діти вже були забезпечені.
Віра Миколаївна хотіла на пенсії переселитися на дачу в селі. Там свіже повітря, ліс, город. Можна вирощувати городину. Але жінка не хотіла їхати на дачу без свого чоловіка. Адже все там нагадувало про нього. Тож після довгих роздумів вона вирішила продати дачу.
А гроші хотіла розділити між доньками порівну. От тільки старша донька не погодилася з рішенням мами. Як це? У неї четверо дітей, а в молодшої сестри одна. Хіба ж це справедливо? Зате молодша сестра сказала, що не згідна на таке, адже якщо в неї ще будуть діти, то як тоді?
Віра Миколаївна припинила сперечання сестер. Сказала, що вона самостійно вирішить, як бути. Спершу продасть хату, а вже згодом ділитиме.
Гроші за дачу мама розділила порівну між доньками. А між своїми дітьми ті нехай роблять, як хочуть. Онуків жінка любить, але гроші ділила між доньками, а не онуками. Та й на старість за нею мають доглядати діти, а не внуки. Старша дочка не погодилася з мамою. Зате молодша навпаки зраділа, що мама правильно розпорядилася грошима. А навіть якщо було б навпаки: у старшої одна дитина, а в молодшої – четверо. Все одно гроші ділили б порівну.
Минув час. Здоров’я Віри Миколаївни погіршилося. Старша дочка відмовилася доглядати за мамою, зате молодша погодилася при умові, що мамина квартира залишиться їй. Адже мамі і ліки треба купляти, і доглядати за нею. Старша сестра не згідна з цим та не збирається давати гроші на ліки. Мовляв, молодша сестра отримала більше грошей з продажу дачі, тож витрати на маму – її турботи. Але важливо інше – щоб через свої суперечки вони не забули про матір. Адже вона на старість дуже потребує їх допомоги та підтримки.