Я завжди вважала, що ми з невісткою зламали всі стереотипи про взаємини невісток та свекрух. Адже в нас були просто чудові стосунки. За увесь час між нами не виникало якихось непорозумінь чи скандалів. А рік тому Люба потрапила в лікарню, я два тижні день у день носила їй їсти та забрала на цей час онука до себе.
До того ж я планувала подарувати дітям житло. Вони п’ять місяців тому приїхали до мене в місто з Києва. Наскільки я зрозуміла, діти вирішили залишитися жити тут. Так мій онук почуває себе значно безпечніше. Досі вони орендували однокімнатну квартиру. Тим більше Люба мала народити ще дитину. Ми з чоловіком все життя прожили у його помешканні, а я мала ще одну квартиру. Оскільки діти жили в Києві, я вирішила здавати її в оренду. Це був непоганий бонус до пенсії. Але тепер я вирішила зробити їм подарунок, щоб вони мали свій куточок.
Моєму онуку було три роки, і в нього от-от мав появитися братик. За своє життя я важко працювала, щоб заробити на квартиру.
Але згодом я стала помічати, що невістка якось дивно до мене ставиться. Вона стала сердитою та непривітною. Я виправдовувала її поведінку, мало чого може статися.
Недавно я святкувала своє п’ятдесятиріччя, покликала всіх рідних та колег. Вирішила в кафе не святкувати, два дні трудилася, все готувала.
Святкування проходило душевно та тепло, а через годину син з невісткою сказали, що їм пора додому. Нібито вкласти сина спати. Я не стала заперечувати, адже все розуміла, спакувала їм з собою їжі, син тим часом спустився заводити автомобіль.
Люба почала нервово ходити по хаті, щось шукаючи. Я запитала, що вона шукає, невістка відповіла, що десь поставила свій телефон. Я запропонувала просто набрати її, і тоді це точно швидко б розв’язало усі проблеми. Але після моєї пропозиції Люба почала нервово метушитися по хаті.
Пошуки затягнулися, тож я вирішила без згоди невістки набрати її номер. Аж раптом почула, як у квартирі роздався звук, що нагадував скавучання собаки.
Я спершу не могла второпати, звідки лунає цей звук, а потім зрозуміла, що це рингтон на телефоні Люби.
Невістка розгубилася, вона не зробила навіть спроб попросити вибачення чи ще щось. Забрала речі та мовчки вибігла. А я декілька хвилин приходила до себе. З очей лилися сльози. За що таке ставлення, не розумію.
Подруги кинулися мене заспокоювати. Щастя, що я була не сама в домі.
Наступного дня син подзвонив та попросив, щоб я дала їм ключі від квартири. Мені було шкода дітей, але я набралася сміливості відмовити їм. Сказала, що не хочу їх бачити взагалі. Невістка знає, в чому річ.
Мені цікаво, чи Люба розповіла про все сину. Інакше мені не зрозуміло, чому він так і не вибачився переді мною за вчинок своєї дружини.
Цікаво, чим я їм не догодила. Чи може навпаки, була аж надто доброю до них?