Я завжди відчувала підтримку своєї мами. Де б я не була, чим би не була зайнята, я знаходжу час, щоб їй зателефонувати. Розповідаю про свій день і сама цікавлюсь, що цікавого трапилося в неї. Я звикла чути від матусі мудру пораду, так я весь час відчуваю себе її дитиною. Які б не були питання, вона завжди підкаже, як вчинити правильно. Так було завжди.
А в лютому я чимало переосмислила. Події нашої країни змусили, мабуть, кожного переосмислити свої цінності. Адже в одну мить можна втратити все. Думаю, ми навчилися цінувати рідних, знаходити для них час попри постійну зайнятість…Ми зрозуміли, що найкраще жити на рідній землі.
За цей час моя мама ніби постаріла на декілька років. Як тільки одного разу я не змогла додзвонитися до неї, одразу зателефонувала сусідам, щоб ті глянули, де вона. Вони ж відповіли, що вдома її не було, блукала селом. А привів її чоловік моєї подруги. Ішла собі зовсім у протилежну сторону від хати. Добре, що назустріч їй надійшов Олег. Лікар сказав, що мамі потрібен постійний догляд. Вона стала все забувати. А якщо колись мама піде, куди очі дивляться, де я її шукатиму?
Того ж дня я приїхала і забрала матір до себе. Так мені спокійніше. Виділила їй окрему кімнату. Спочатку мама поводила себе дуже ніяково, майже не виходила з кімнати. Зате я тепер ніде не затримуюсь, а після роботи біжу додому. Знаю, там мене чекає мама. Як колись… В одну мить матуся із сильної жінки перетворилася в маленьку дитину. Ніби не знає, як себе поводити. Вона стала дитиною, а я дорослою. Доглядаю за мамою, говорю, як правильно робити.
Вона в мене тиха та спокійна. Останнім часом стараюся проводити з нею більше часу. Говорю, підтримую. Хоч і самій важко. Мама снідає та вечеряє разом з нами. Їсть вона мовчки та дуже обережно, щоб часом не кинути на стіл зайвої крихти. Ніби боїться…Я заспокоюю її, адже це не головне.
Мама дуже любить печиво. Коли я приношу їй після роботи щось солоденьке, вона радіє як маленька. Помаленьку їсть та запиває чаєм.
Я стараюся оберігати її, щоб вона відчувала себе в безпеці, настільки це можливо. Так хочеться, щоб ця мить тривала вічність. Мені добре, коли мама поруч. Спокійно на душі.
Не знаю, як поводять себе інші, коли доглядають за мамою, а я отримую від цього задоволення. Доглядаю за нею ніби за дитиною. Ні, я роблю це не через обов’язок, а через те, що вона моя мама. Яку я люблю і з якою готова бути поруч до кінця її днів.