Мені п’ятдесят сім, і я мама двох дітей. Старшому синові тридцять два, а доньці двадцять сім. Мого чоловіка давно не cтaл0, тож вихованням дітей я займалася сама. Було дуже важко, але я старалася зі всім справитися без сторонньої допомоги. Всі свої сили віддавала дітям. Потім моя донька вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка в інше місто. Син залишився жити зі мною.
А два роки тому Максим сказав мені, що хоче одружитися. От тільки повідомив він мені про це за тиждень до свого весілля. Гучного святкування вони не робили, діти розписалися та вже наступного дня син почав перевозити до нас речі невістки. Тоді я і вперше познайомилася з дружиною Максима. Мені було дуже неприємно через це. Невже не можна було сказати про це швидше? Чи я геть чужа для них? Не розумію.
Розписалися вони без мене, а згодом мене чекав ще один неприємний сюрприз. У Софії є син, якому чотирнадцять років. Невістка старша від мого Максима на сім років, тож логічно, що в неї вже є дитина. Мене це, звісно, не дуже то й тішило. А далі було ще цікавіше – син сказав мені, що тепер я житиму на кухні, бо їм не вистачає місця. Так гірко стало. Я й подумати не могла, що колись рідний син виселить мене з моєї кімнати. Тим більше ні Максим, ні Софія ніде не працюють. Як вони собі взагалі це уявляють? Щоб я всіх їх утримувала?
Чотири місяці діти жили за мій кошт. Вони навіть вдома нічого не робили. Хоч би хтось чашку за собою помив. Моєму терпінню потрохи приходив кінець. Тому якось я наважилася запропонувати синові переїхати жити на орендовану квартиру. Але невістка швидко мені відповіла. Заявила, що вони житимуть тут, скільки захочуть, адже Максим прописаний у цій квартирі.
Тоді я одразу подзвонила доньці та все їй розповіла. Вона ж запропонувала мені самій винайняти квартиру та з’їхати від них. Згодом дочка приїхала в місто зі своєю свекрухою та заявила Максиму, що залишає свекруху жити з ними. Адже й дочка є повноправною власницею квартири, оскільки також там прописана. І розпоряджатиметься своєю часткою, як забажає.
У Максима не було інших варіантів. Так моя сваха стала жити з ними. Вона часто до мене приходила. Завжди заспокоювала та підтримувала. За що я їй дуже вдячна. Навіть не уявляю, як вони там усі жили. Певно сваха поставила всіх на місце. Адже не минуло, мабуть, й місяця, як подзвонив син та сказав, що краще продати ту квартиру, а гроші розділити між нами. Ми так і зробили.
Ми з дочкою придбали собі однокімнатну квартиру. Записана вона на нас двох, але живу я там одна. А от син знайшов кімнату в гуртожитку. Та й взагалі після цього ми припинили з ним спілкуватися.