Катерину Омелянівну всі урочисто проводжали на пенсію. Вона б ще працювала, але здоров’я вже давно не те. Тож вирішила після свого дня народження на роботу більше не повертатися. Керівництво почесно відправило її та подякувало за роки відданої праці. Співробітники подарували їй на пам’ять дорогий сервіз та букет квітів. Всі колеги з великою повагою ставилися до Катерини Омелянівни.
Після довгих років праці вона навіть не знала, чим себе зайняти вдома. До літа залишалося ще три місяці. Адже літом Катерина Омелянівна планує поїхати жити на дачу та бути там аж до зими. Так було кожного року. Всю відпустку жінка проводила за містом. Там поруч ліс, ріка…затишок та спокій. Про такий відпочинок можна лише мріяти. У Катерини Омелянівни поруч з будинком свій квітник та невеличкий город, отож тут є чим зайнятися, навіть на пенсії.
Але її хвилює інше. Як прожити на одну пенсію, коли все таке дороге? Тим паче в теперішній час. Хотіла сказати доньці, щоб та допомагала їй щомісяця. Але дочка сказала, що її старша дитина Марія з дня на день має народити. Катерина Омелянівна стане прабабусею. Оксана й так крутиться, як тільки може, чоловік її втратив роботу. Підприємство, де він працював, вщент розгромили. Роботу знайти не так і легко. А в них четверо дітей, яких треба ставити на ноги. Тож Оксані не солодко живеться. Тягнуться, як можуть.
Та ще й свекруха також потребує допомоги. Пенсії недостатньо, от вона й щомісяця просить про допомогу. А чоловік Оксани немає офіційної роботи, перебивається поки по тимчасових заробітках. А те, що заробить, несе не в дім, а до своєї мами. Оксану це дуже обурює, але вона нічого вдіяти не може.
Добре, що її старша дочка Марія вдало вийшла заміж. Чоловік у неї добрий, приносить гроші в дім. Вони не потребують від Оксани допомоги, зі всім справляються самі. Але як тільки в Оксани народиться онук, вона хоче купити йому ліжечко. Наразі збирає гроші на подарунок. Дочка із зятем показали, яке має бути. Коштує воно не дешево. Але Оксана сподівається, що їй таки вдасться заощадити необхідну суму.
Тож Катерина Омелянівна вирішила економити на собі, старається купляти тільки необхідне, лиш би вистачило пенсії на місяць. А вчора до неї прийшла дочка Оксана. Зі сльозами на очах розповіла, як чоловік всі заощаджені гроші на ліжечко немовляті забрав та віддав своїй мамі. Оксана кинулася повернути кошти, але свекруха вдала, ніби син нічого їй не приносив.
Оксана так більше не може. Мало того, що її чоловік ніде офіційно не працює, так ще й останні гроші з хати забирає та віддає своїй мамі. Хіба так годиться? Вона собі у всьому відмовляє, зовсім життя нормального не має. І де справедливість?
Скажіть, то лише Оксані так “пощастило”, чи ще десь є такі свекрухи?