Вона тихо просила її припинити, але моя мама не збиралась зупинятися…
Коли ми лише познайомилися з дружиною, то я часто бачив її налякані очі, коли говорив про знайомство з батьками. З часом ми про це часто говорили й виявилось, що всім її заміжнім подругам не пощастило зі свекрухами та вони розповідали її жахливі історії їхніх стосунків, у яких вони були ангелами, а свекрухи дияволами, які «просто так» до них так ставляться.
Моїй дружині дуже пощастило довго спілкуватися з моєю мамою лише по скайпу й один раз побачитися особисто, бо по роботі я жив у Львові, а мама залишалась жити у моєму рідному місті – Харкові. Ми всі працювали, тому кататися через пів країни й часто бачитися не могли. Настя, моя дружина, була дуже щаслива, що обставини склалися саме так, адже мама ставилась до неї з певною неприязню, хоча я переконаний, що з часом вони б точно подружилися. Моя кохана дуже легко знаходить зі всіма спільну мову, тому я думав, що мамі потрібен лише час, щоб краще її пізнати.
Наше спілкування далі продовжувалось лише у телефонному режимі. І вже тоді я часто помічав, що мама негативно налаштована, то її не подобається, що Настя часто на роботі затримується, то те, що вдома в нас неідеальна чистота (а бачила вона це лише по шматках квартири під час відеодзвінку). Я все ще думав, що мамі просто важко звикнути до нового члена родини, та й Настя дуже старалась її сподобатися. Кохана на всі свята обирала ідеальні подарунки, завжди надсилала щось мамі, у всьому її підтримувала, навіть, коли я цього не робив.
Ситуація у рідній країні змусила маму переїхати у наш дім, а я не міг сидіти, склавши руки, і подався добровольцем, щоб боронити життя мого ще ненародженого сина (на той момент дружина була на 3 місяці, але я чомусь був переконаний, що це саме син.
Пожити з мамою та дружиною одночасно я встиг лише тиждень і вже встиг почати шкодувати Настю. Мама постійно шукала причини дорікнути її, то з господарством щось не так, то вона мене не змогла відмовити від служби, то дитину вона нагуляла, то ще щось. Проте дружина мовчки приймала всі докори й далі намагалась годити мамі, навіть мене попрохала з нею не сваритися, мов з часом таки знайдуть спільну мову.
Коли я вже був за сотні кілометрів від дружини, то помітив, що з нею щось сталось, вона була постійно пригнічена та з очима на сльозах. Мені розповідати, що сталось не хотіла і лише з часом я зміг у неї випитати, що весь цей час моя матір погрожувала її тестом ДНК й не припиняла говорити, що вона гуляща дівка. Я надіявся, що дружина перебільшує, можливо, вагітність так на неї вплинула, гормони, намагався її заспокоїти. З мамою поговорив того ж дня, бо, навіть, якщо це дрібниці, то дружині не варто переживати, вона ж вагітна.
Час йшов, а ситуація ставала лише гірше. Потім мені почали телефонувати родичі та запитувати, чому я хочу виховувати чужу дитину. Від таких суджень мене розпирала злість, я знову поговорив з мамою, але та лише наполягала, що у всьому винна моя дружина. А коли я говорив з Настею, то лише помічав, як з кожним днем її ставало важче і важче, хоча вона і намагалась мені цього не проказувати.
Не так давно, дружину поклали в лікарню через важке перенесення вагітності й в той ще день командир дав мені пару відгулів. Я відразу відправився у Львів, але говорити нікому не став, вирішив зробити сюрприз. Приїхавши у лікарню, я побув з радісною дружиною та відправився купити назначені ліки. Моя мама ще не знала, що я повернувся, тому для неї це також мав бути сюрприз.
Але вона вирішила зробити сюрприз спочатку мені…
Повернувшись з ліками, я випадково став свідком, як моя зла матір на пів лікарні горланить про те, що моя дружина «пр0ститутка», нагуляла мого сина, що її місце на вулиці й тільки я повернуся, то ми разом її виженемо. Настя тихо просила її припинити, але моя мама не збиралась зупинятися…
Коли мама повернулась й побачила мене, то остовпіла, а потім відразу ж почала розповідати небилиці про Настю та її «походеньки». У той же день я знайшов мамі кімнату у Львові якомога далі від дружини й допоміг її переїхати. На цьому я попросив маму більше не турбувати Настю інакше вона втратить сина.
На днях моя дружина народила й мама стала щасливою бабусею. З дружиною у них все ще натягнуті стосунки, проте від онука вона не відрікається.
Звісно, ви можете засудити мене за те, що я прогнав маму у такий час, проте я вважаю, що все зробив правильно. Моя дружина та майбутній син потребували спокою. Надіюсь, з часом моя мама зрозуміє свою помилку і знайде сили попросити вибачення у Насті.
