Минуло вже 4 роки. Вже чотири роки як я розлучена зі своїм чоловіком. В нас є синочок Максим, йому 5 років. Не дивлячись на те, що у нас не склались стосунки, і вирішили розлучитись – чоловік вчинив дійсно благородно.
Все майно було його, але він купив нам однокімнатну квартиру і платить аліменти. В нього достойна робота, на якій він отримує непогану заробітну плату тому він може собі дозволити. Але у нас була домовленість, щоб я йому розповідала куди витрачаю гроші, але ніколи не вимагав чеки та квитанції. Він цікавиться чи його син отримує все необхідне.
Після розлучення я влаштувалась на роботу, але лише на пів ставки, тоді встигаю аби забрати сина із садочка і ще завести на гурток. Зарплата відповідно нижча, сім тисяч.
Крім цього колишній чоловік Андрій висилає близько двадцяти п’яти тисяч гривень, щоб я могла завести сина на море влітку, або куди інше. Щотижня на вихідних він забирає сина, щоб провести із ним час, тільки не додому, а в парк, кафе, розважальний центр – як завгодно Максиму. Мені приємно, що Андрій продовжує піклуватись і любити сина, хоч ми вже з ним і не разом.
Нещодавно мій колишній чоловік одружився вдруге. Вони зараз чекають дитину. Декілька днів тому подзвонила його нова дружина і каже: «ми чекаємо дитину, скоро Андрій не буде більше платити такі аліменти! Так що забудься про таке хороше життя, я тобі це забезпечу».
Мені це не сподобалось. Нехай Андрій сам зателефонує і скаже мені, що в нього більше не буде такої можливості. Але його дружина показала себе не з кращої сторони. Ніби й хоче аби син залишився без грошей.
Я точно знаю добре Андрія, він приймає рішення сам, як йому і що робити. Але все одно я переживала. Якщо нова жінка зможе вплинути на нього, і він перестане сплачувати аліменти – мені прийдеться багато у чому сину відмовляти, навіть на гурток, який він так любить ходити. Гроші, які я заробляю нам буде вистарчати лише на прожиття й оплатити комунальні послуги. Ну, можливо, на якийсь одяг.
Я все ж подзвонила до Андрія і розповіла, які погрози їй викинула його нова дружина. Він, звичайно, був обурений такою витівкою. Не буде ніхто йому нічого вказувати, і він сам буде вирішувати, куди йму витрачати його ж гроші. Але про те, чи зменшить плату, чи взагалі перестане платити, то не сказав нічого.
Я нервувала, але все-таки думаю, що Андрій не забуде про сина, що це теж його дитина і він має перед ним свої обов’язки.