Я знав, що сестру батьки люблять більше, ніж мене. Батько з матір’ю вкотре підтвердили це, поселивши її з двома маленькими дітьми у себе, а мене попросивши в терміновому порядку виїхати, тому що: “Зі своєю віддаленою роботою ти можеш собі дозволити житло”.
Коли Надя навчалася в університеті, батьки за нею, як за маленькою бігали, всі питання з деканатом за неї вирішували, сесії допомагали закривати, а тепер навіть няньчать від неї онуків, а мені що? Ні копійкою не допомогли, ще й із дому виселяють.
Тато каже, раз я чоловік, маю вміти сам себе забезпечувати, але чомусь Надіному чоловікові такого не кажуть, а він старший за мене буде.
Під час сварки через переїзд у мене вистачило дурості сказати, що я спадкоємець цієї квартири тією самою мірою, що й Надя, і що мені теж частка належить, і спочатку мені мама сказала, що вони з татом ще живі, а я свиня, якщо кажу про розподіл майна, а потім Надя заявила, що я намагаюся її з дітьми з квартири вижити.
Юридично вирішити проблему неможливо, оскільки впевнений, що мама з татом зараз швиденько підправлять заповіт і зовсім викреслять мене звідти. В інші хитрощі не можу вдаватися, тому що ідей немає, як відвоювати своє.
Невже сім’я дійсно може розвалитися через те, що кілька кімнат не поділила? Адже я теж дитина своїх батьків, а вони поводяться зі мною, як із чужою, обділяючи й віддаючи все старшій дитині. І навіщо було народжувати двох, постає питання, якщо я тепер вічно зайвий?