Я завжди мріяла про красиве, пишне весілля. Уявляла себе у розкішній, білій сукні, з букетом троянд. Я наперед знала, якого кольору в мене буде оформлення залу, як виглядатиме наша з чоловіком весільна арка і де буде виїзна церемонія. А після весілля я мріяла з’їздити на відпочинок. Але останні події в нашій країні змінили мій погляд на те, яким же має бути цей день. Ми з чоловіком вирішили обійтися без музики та не кликати багато гостей.
І от настав цей довгоочікуваний день. Коли весілля було у розпалі, ми розрізали наш торт. Наближався вечір, гості підходили до нас та дякували за запрошення, бажаючи нам щасливого сімейного життя. Ми були раді, що в такий нелегкий час створили сім’ю та змогли розділити цей день з рідними. Коли гості розійшлися, ми стали все збирати зі столів. І тут до нас підійшла свекруха. Думала, вона також хоче сказати нам декілька хороших слів, але замість привітати нас зі створенням сім’ї вона почала вимагати в нас частину весільних грошей. Адже вона допомогла нам в організації весілля. Взагалі-то всі витрати наші батьки ділили навпіл. Моя мама кредит взяла, щоб справити весілля. Люди ми небагаті, а от батьки чоловіка значно заможніші.
Після цього, що вона сказала, я навіть не знала, як реагувати. Але чоловік мій не розгубився. Сказав матері, щоб та заспокоїлася. Але вона ще більше розійшлася. Не звертала увагу на моїх рідних, які стояли збоку та все слухали. Сестра мого чоловіка забрала свекруху та відвезла додому. Але мій настрій вже був зіпсований.
Я думала, їй стане ніяково за свої слова і свекруха зрозуміє свої помилки, але марно надіялася. А наступного дня вона набралася сміливості та забрала з ресторану подарунки, які ми вчора не встигли забрати. Працівники нічого не сказали, адже знали, що це матір нареченого. Уявіть, як нам було незручно. Чоловік одразу подзвонив мамі та запитав, що відбувається. Вона ж відповіла, нібито це компенсація за витрати з її сторони на наше весілля.
Ми не сварилися з нею, адже це мама.
Ми вирішили відпочити від всього, тому відправилися у Карпати. Тиждень ми насолоджувалися відпочинком, і здавалось, забули про всі непорозуміння між мамою та нами. Але недовго ми мали спокій. Тільки повернулися додому, як виявили, що зник наш новенький автомобіль, який ми купили ще до весілля.
Ми одразу зрозуміли, чия це витівка. За пів години обоє були під дверима свекрухи. Як і думали, наша машина стояла під під’їздом батьків чоловіка. Ми були дуже розлючені. Чоловік залетів до кухні, де саме обідала вся їхня сім’я. Він не добирав слів, а сказав все, що про них думає. Вони точно не чекали такого від свого спокійного сина. Йому настільки накипіло, що чоловік вже не міг себе контролювати.
Поки нас не було вдома, свекруха розпорядилася нашим автомобілем на свій розсуд – віддала його рідній сестрі мого чоловіка. І ще й сказала їй, що це за нашою згодою. У Ірини, сестри чоловіка, двоє дітей-школярів, яких потрібно щодня возити до школи. Ще й в інший кінець міста. Вона давно хотіла придбати авто, але свекруха не знайшла кращого способу, як подарувати наше. Хіба не абсурд?
Ірина дійсно телефонувала до нас, коли ми відпочивали. Але ми вирішили не відповідати на жодні дзвінки, щоб відпочити від усіх проблем. Ми не стали сваритися з Іриною, адже вона нічого не знала, а маму попередили: або вона дає нам спокій, або ми більше не хочемо про неї нічого чути. Після цього ми обернулися, вийшли з квартири, забрали своє авто та поїхали додому.
Відтоді свекруху як підмінили. Ми помирилися. Вона більше до нас не пхається. Думаю, після всього, що вона наробила, їй досі соромно.