Я завжди вважала сім’ю моїх батьків ідеальною. Тато з мамою ніколи не сварилися, а якщо й були якісь конфлікти, то вони все спокійно обговорювали та доходили до спільного рішення. Саме тому я мріяла, що з моїм чоловіком у мене будуть такі ж стосунки.
І так і сталося. Мені вже 28, з моїм чоловіком ми разом чотири роки, виховуємо чудову донечку. Та ось не так давно мій тато схвилював мене несподіваним дзвінком та попросив приїхати.
Я дуже переживала, бо не розуміла, що сталося. Уже вдома тато пояснив мені, що моя мама подала документи на розлучення. Я була шокована. Чому вона задумала це, вони ж з батьком все життя прожили душа в душу, а от таке сталося. Я вирішила поговорити з мамою як жінка з жінкою. Лише тоді вона розкрилася та розповіла, що захотіла просто пожити для себе. Мовляв, вона дуже втомилася від постійних побутових справ.
Батькові вдалося заспокоїтися, він з гідністю прийняв вибір матері та відпустив її. Але в той самий час сказав, що не варто їм спішити з розлученням. Мама погодилася на те, щоб зачекати на кілька місяців. Вона взяла з собою лише кілька особистих речей та переїхала жити в орендовану квартиру.
Ось так моя мама у 60 років почала своє самостійне життя. Але я справді не до кінця розуміла для чого це їй. Мама не могла завести нових стосунків, ходила на якісь побачення, але так і не могла ні з ким знову зблизитися. Зрештою, чого вона хотіла після стількох років життя зі своїм чоловіком? До того ж у матері поступово стали закінчуватися збереження, а за оренду квартири потрібно було чимось платити.
Найбільше мене вразило, що тепер у матері збільшилося домашніх справ. Батько завжди їй допомагав у побуті, а тепер вона лишилася сам на сам з усіма проблемами.
Уже збігав час, який батько відвів для того, щоб мама подумала чи хоче іти з сім’ї. Але мама була занадто горда, щоб визнати, що була неправа. І за кілька днів до закінчення терміну, вона вперто почала збирати документи на розлучення. За ці місяці я почав помічати зміни в матері, вона стала виглядати дуже втомлено. Тоді я запитала у матері, чому вона так вчинила. На що вона відверто розповіла, що шкодує про свій вчинок та боїться, що тепер назавжди втратила своє щастя та спокійне життя.
Тоді я порадила мамі попросити вибачення у батька та помиритися. Мені справді здавалося, що ще не все втрачено.
Наближалися вихідні. Я начебто ненароком попросила їх зібратися, бо маю повідомити важливу новину. Тим часом мама наготувала улюблених батькових страв та одягнула свою найкращу сукню.
Ми зібралися як раніше за одним столом. Почали говорити про все. Я бачила, що батько дуже радий приїзду матері, але він намагався не подавати цьому вигляду. І тоді я лише повідомила радісну новину та розповіла, що знову вагітна.
На радощах батько з мамою опинилися в обіймах один одного. Й після цього знову почали жити разом. Тато почав ще більше уваги приділяти матері, а вона була вдячна йому за ту теплоту з якою він знову її прийняв. Я ж була дуже щаслива, що мої батьки зберегли свій шлюб. Добре, що їм вистачило терпіння та розуміння на це.
