Моя свекруха непогана людина, і ставлюсь я до неї добре. Я взагалі вдячна їй, що вона виховала такого прекрасного сина, який зараз є моїм чоловіком, тому я завжди рада коли вона приходить до нас у гості.
Вчора вона не попередила мене про свій приїзд, але добре, що я зранку надихнулась і наготувала купу страв. І борщ, і запіканку, і картоплю запекла. Поки свекруха проводила час із дітками, я ще приготувала салат і сходила до магазину за печивом і цукерками. Тому я була готова повністю щоб нагодувати нашу шановну гостю.
Свекруха смакувала кожну страву і казала, що все дуже смачно. Мовляв, що хоче бути у нас на кожне свято, бо я так смачно готую, смачніше ніж її донька.
Мене звичайно це засоромило, та я їй подякувала за похвалу. Але й підмітила, що у її доньки теж, мабуть, він мами передався кухарський талант, адже у них завжди смачно. Проте, я й подумати не могла, до чого веде моя свекруха…
Тоді свекруха почала згадувати тогорічні свята, що ми провели їх окремо, але я їй відповіла, що це майже у кожної сім’ї так було, на той час була серйозна пандемія і святкування у кампаніях могло закінчитись небезпечно.
– Так, ти права. Але скоро Різдво, то я й думаю, що нам варто зібратись у сімейному колі. Вирішити, де святкуватимемо…
Я розумію на що вона мені натякає і так не відводячи очей дивиться, але я вирішила промовчати й зробити ще чаю.
Говорила вона про це цілий вечір, а я все удавала, що не розумію її натяків на те, щоб святкувати у нас і за наші кошти. Потім вона сказала, що їй треба їхати додому і попрощалась зі мною.
Я її добре знаю, і це, мабуть, не перший раз уже коли наші родичі хочуть святкувати за наші кошти. А я це зрозуміла минулого року, коли була лише я, мій чоловік і наші дітки, я не була втомлена і виснажена готуванням, та й дешевше обійшлось, щоб накрити на стіл.