Недавно я розлучився з дружиною. Так сталися обставини, що я повернувся жити до батьків. Вони дуже любили мою колишню дружину та постійно дорікали мені у тому, що я її втратив. До того ж у нас є спільна дитина. Розлучення усій нашій сім’ї далося дуже важко.
Мене звати Олександр, мені 30 років. Два роки тому у мене з’явилася донечка Катруся. Саме вона – це світло мого життя, адже із дружиною ми жили дуже важко. Постійні скандали та сварки просто на рівному місці змусили мене зібрати речі та піти. Марині не подобалося в мені абсолютно все. Тому, після того, як я пішов, вона зовсім не намагалася мене повернути.
І ось я повернувся до батьків, і це було наче з вогню та в полум’я. Щодня я вислуховую нотації від батьків.
А кілька місяців тому у мене почалися проблеми на роботі. Через це я не можу зараз з’їхати на нову квартиру. Колишня дружина пресує мене через аліменти. Мені зараз не вдається виплачувати повну суму, я думав, вона поставиться до цього з розумінням. Натомість вона почала говорити, що мене притягнуть до відповідальності.
А недавно я знайшов додаткову роботу в Інтернеті. На жаль, вона тільки в ночі. Мені важко. Я практично не сплю, а батьки цього не розуміють, постійно питають мене, коли я з’їду.
Особливо у мене складні стосунки з моїм батьком. Він завжди мені говорив, що справжній чоловік повинен багато заробляти та забезпечувати свою сім’ю.
Батько постійно говорить мені, що я невдаха. Він говорить мені, що це я зруйнував свою сім’ю, адже мав усіма силами триматися за дружину та доньку. Але я уже справді не витримував ці щоденні скандали. Мені здається, що вже краще я буду безхатьком, аніж кожен день таке терпіти.
Тепер батько говорить мені, що у всіх нормальних чоловіків уже давно повноцінні сім’ї та гарні кар’єри, лише я один нічого не вмію та проживаю своє життя марно.
Також батько говорить мені, що я вже давно повинен був заробити собі на власне житло. Він у моєму віці уже все мав та заробляв достатньо, щоб забезпечувати й мене, і маму. Зараз у мене з’явилися ще й проблеми зі здоров’я, відчуваю перевтому, а тому не можу собі самостійно готувати, батьки також через це дуже нервуються.
Мені здається, що скоро мене поглине депресія. Адже ця вся перевтома та тиск зі сторони родини перетворюють мене на робота, який не має сили ні на що. Я насправді не знаю навіщо проживаю день за днем.
Тепер у мене взагалі таке враження, що я всім чужий. Невже так можуть погано ставитися рідні батьки до сина?
Останнім часом я дуже мало бачуся зі своєю донькою. Вона справді для мене стала відрадою, але я через постійні навантаження на роботах ніяк не можу виділити час на наше спілкування. Мені б хотілося кудись повести дитину та придбати подарунки, але на це зовсім немає грошей.
Нещодавно я почав задумуватися про те, щоб виїжджати за кордон на роботу. Бачу, що мені вдома не раді та й заробити достатньо не можу. Про особисте життя я навіть уже й не думаю. Кого я можу зацікавити з таким багажем проблем. Але я дізнався, що знаходжуся у списку боржників з аліментів, а тому не можу покинути країну.
Я вирішив попросити батьків позичити мені трохи грошей, щоб розрахуватися з боргами, але вони категорично відмовили. Мама навіть влаштувала скандал, говорячи, що я цих грошей їм не поверну. Ось така у мене важка ситуація. Не знаю як мені з нею справитися.