Ми з чоловіком виростили чудового сина, вклали у нього всю душу та присвятили життя його вихованню та його майбутньому. Все це тому, що коли ми були молодими, нам сказали що не можемо мати дітей, але ми понад усе вірили в те, що у нас вийде. Саме так у нас з’явився Андрій. Ми за нього дуже горді, хоча іноді ми не розуміємо свого сина. Він дуже багато працює, майже не має часу на розваги чи відпочинок, так само як і його дружина Ліля. Ми дуже любимо невістку, вона завжди нам подобалася, у них з Андрієм велике, справжнє кохання. Напевно лише поряд з нею з нею наш син не виглядає таким серйозним й може відволіктися від роботи. Хоча Ліля така ж працьовита, займається своєю кар’єрою.
А я дуже хотіла онуків, не раз натякала на це Андрію, та й Лілічці також. Невістка казала що теж хоче, а от син завжди сердився, коли мова про це заходила, бо для нього ще надто рано, він хотів пожити для себе. Я не хотіла на них тиснути, тому й не розповідала про хворобу свого чоловіка, який до нестями хотів наостанок побачити онуків, але, на жаль, так і не зміг.
Мені було дуже погано без коханого чоловіка, я жила сама, син приходив до мене часто, але я все одно завжди сумувала. З часом Андрій з Лілею побудували новий великий будинок за містом, де для мене був цілий маленький окремий будиночок поруч, вони його називали гостьовим, але сказали що більше я сама жити не буду. Я намагалася їм ніколи не заважати, була дуже вдячна що забрали мене до себе, але все ж я завжди думала про те, як було б чудово, якби у їхньому домі лунав дитячий сміх.
Та ось, потім ми дізналися що на жаль у Лілі проблеми зі здоров’ям, тому навряд чи вийде завагітніти. Це дуже мене засмутило, але я казала невістці, що потрібно вірити! Пройшло три роки, але діток в Андрія та Лілі так і не було. Як ось, до мене зателефонував мій двоюрідний брат та сказав, що його племінниця народила синочка, але хоче віддати його у дитя4ий будинок, адже вона не може виховати дитину сама. Річ у тім, що її чоловіка не стал0, він захищав нашу країну.
Мій двоюрідний брат сказав що нікому забрати маленького хлопчика, тому запитав, чи можливо у мого сина є можливість. Я все розповіла Андрію та Лілії, вони одразу, навіть не думаючи, сказали, що оформляють документи!
Ось так у домі мого сина та невістки з’явилася чудова дитина, Андрій з Лілею щасливі, а я не відходжу від свого онука, якого, до речі, звуть Богдан, як на мене, чудово ім’я!